Вперше здійснено аналіз масиву українських прикмет, що дозволяє вважати їх окремим самостійним жанром національного фольклору. Простежено історію публікації та дослідження прикмет у східнослов'янській фольклористиці, досліджено типологію цих прогностичних паремій, їх синтаксичні особливості, художні засоби виразності та ритміко-інтонаційні характеристики. Доведено, що процес трансформації прикмет у суміжні паремії (господарські рекомендації, приказки, тексти магічних дій, побажання, прокльони, примовки, гадальні паремії, загадки), розгортання текстів прикмет у наративні форми, а також їх здатність побутувати у народнопісенній ліриці засвідчують великі генеративні можливості прогностичного вислову.

  Скачати повний текст